«Синергія технічного виконання та дизайну — ось що має значення»

Інтерв'ю з Simon Luitse, директором з інженерії VOUW.

Simon Luitse має різнобічний досвід в архітектурі, дизайні продуктів та будівельній інженерії. Його шлях розпочався в архітектурі, але незабаром він зрозумів, що його справжній талант полягає в системному проєктуванні та технічному втіленні ідей. Завдяки своїй мережі контактів і навичкам програмування він занурився у сферу проєктування 3D-друкованих бюстгальтерів, де застосовував інноваційні методи виробництва та експертизу в матеріалах. Він також працював над великомасштабними сталевими конструкціями для наземних трамвайних мереж у Південній Кореї, а також над проєктами сталого будівництва, такими як модульне дерев'яне будівництво та екодуки в Нідерландах. Simon має широкий інтерес до матеріалів і конструктивних застосувань, що дало йому міцну основу. Його досвід у різних сферах привів його до цілісного підходу в дизайні продуктів, що враховує користувачів, будівельні процеси та матеріали. Цей підхід яскраво проявляється в інсталяціях, які він створює у VOUW, відображаючи його унікальну перспективу та ретельну майстерність.

Чи можете ви пояснити, як ваша технічна робота сприяє загальному баченню VOUW щодо продукції та як це узгоджується з концепцією slowtech?

Я був залучений до розробок у VOUW із самого початку. Ми почали з дослідження способів поєднати елегантність і деталізацію стилю модерн (Art Nouveau) із сучасними методами виробництва, такими як 3D-друк і 3D-сканування. Відтоді ми завжди підтримували зв'язок, зокрема зосереджуючись на технічних питаннях та аспектах виконання.

Моя основа — це архітектурний дизайн, але я більше зосередився на будівельних технологіях. Я завжди прагнув розробляти складні конструкції. Я вважаю, що мій внесок у команду VOUW полягає передусім у поєднанні технологій, конструкції, дизайну та елегантності. VOUW любить розсувати межі й прагне розвивати технології, а це вимагає технічних інновацій, щоб гармонійно поєднати всі ці аспекти.

Я бачу себе людиною, яка допомагає реалізувати та зміцнити ідеї VOUW щодо slowtech. У моєму баченні дизайну ніколи не повинен домінувати лише чистий дизайн або суто технічне виконання. Йдеться завжди про синергію між технічним виконанням і дизайном, і найкращі результати народжуються саме з цього поєднання.

Чи можете ви навести хороший приклад успішного поєднання технічного виконання та дизайну?

Хорошим прикладом успішного поєднання є Bloomlight. Уже від першого прототипу ми досліджували, як технічна функціональність і дизайн можуть співіснувати та як створити естетично привабливий продукт, використовуючи доступні методи виробництва.

Еволюція Bloomlight, зокрема розкриття голівки та підвісного кронштейна, — це поєднання рішень, які привели до цілісного, надійного та функціонального дизайну.

Під час цих технічних викликів Mingus (Vogel, співзасновник VOUW, прим. ред.) завжди мав суворі вимоги щодо візуального аспекту. Пошук балансу між художнім вираженням і технічною реалізовністю був постійним викликом. Хоча ми не завжди погоджувалися щодо виконання, я, маючи досвід у дизайні, розумів, чому потрібно робити певний естетичний вибір.

Коли ми не погоджувалися або сумнівалися щодо певних рішень, ми часто знаходили вихід, створюючи прототипи та перевіряючи, як принципи втілюються у візуально привабливі форми. Іноді дизайн чи конструкцію коригували, а іноді дизайн природним чином знаходив правильний центр.

Тобто зіткнення думок веде до створення прототипів і зрештою до рішення?

Так, я думаю, що таке зіткнення чи відсутність згоди не обов'язково має бути кінцем. Я вважаю, що варто підтримувати діалог про можливі варіанти й уміти співпереживати іншій людині. Тобто інженер повинен поставити себе на місце дизайнера, і навпаки, щоб разом дійти кращих рішень.

Чи можете ви навести приклад вузького місця (проблеми)?

Під час переходу від версії 1 до версії 2 Bloomlight ми зіткнулися з таким вузьким місцем. Ми поступово замінювали пластикові компоненти на нержавіючу сталь, щоб підвищити довговічність і стійкість до погодних умов. Одним із викликів, наприклад, була ідея Mingus (Vogel, прим. ред.) виготовити кронштейн, що утримує голівку, зі згинного листового металу. Однак я помітив, що якщо зробити його просто з плаского листа, він може занадто сильно рухатися і не матиме достатньої конструктивної жорсткості.

Ми випробували різні конструкції та модифікації між версією 2 і версією 3. Додавши стратегічні згини до сталі, ми створили конструктивний профіль, який забезпечив необхідну міцність. Ми також виготовляли прототипи та тестували їх, щоб визначити правильну форму й зусилля для остаточного дизайну.

Виклик полягав у поєднанні використання згинного профілю (від Mingus) і круглого профілю (від мене) для труби, на якій рухається голівка. Круглу трубу іноді складніше формувати, але з профілем важче отримати вигнуті форми. Зрештою ми знайшли компроміс, згорнувши трубу та приварюючи зверху згинну пластину, що спростило збірку голівки та керування нею.

Це значно спростило процес порівняно з роботою лише з круглою трубою.

Обслуговування є критично важливим для довговічності наших інсталяцій. Як ви проєктуєте конструкції, що є сталими та простими в обслуговуванні, враховуючи динаміку громадських просторів і фестивалів?

Ми приділяємо велику увагу обслуговуванню, проєктуючи конструкції, що є сталими та простими в обслуговуванні, особливо тому, що наші інсталяції призначені для громадських просторів. Під час процесу проєктування ми проводимо ретельне тестування, щоб переконатися, що все належно закріплено та захищено від вологи. Іноді нам доводиться самостійно проєктувати й виготовляти окремі деталі.

Хоча щось може добре виглядати на кресленні, важливо проводити фізичні випробування. Прикладом цього є Bloomlight, які ми тестували в Катарі, де перевіряли термостійкість електроніки за температури 50 градусів Цельсія. Ми також проводили випробування матеріалів на плавлення і навіть створили симуляцію піщаної бурі. Під час випробування піщаною бурею ми спостерігали, чи залишається механізм цілим і куди потрапляє пісок у механізмі після 3–5 годин роботи.

Це ніколи не закінчується, бо ви продовжуєте, доки не отримаєте доказів. Чому так? Чому це важливо для вас?

Важливо продовжувати, доки ми не отримаємо доказів, бо припущення можуть бути небезпечними, особливо у складних випробуваннях. Наприклад, ми виявили, що потрібно посилити скловолоконну щоглу Bloomlight, хоча спочатку припускали, що вона вже достатньо міцна. Ми провели ретельні випробування, щоб переконатися, що ці припущення безпечні.

Важко передбачити всі реакції конструкції на різні умови. У міру розвитку дизайну завжди виникають нові слабкі місця. У той момент важко зробити правильне припущення щодо того, яким буде це слабке місце.

Загалом я вважаю важливим повністю завершити й доопрацювати дизайн, а не пропонувати часткові рішення чи конструкції, яким досі бракує певних аспектів. Особисто мене не задовольняє видача чогось незавершеного.

«Важливо продовжувати, доки ми не отримаємо доказів, бо припущення можуть бути небезпечними...»

Більшість людей о п'ятій годині завершують роботу й кажуть: «Я йду додому». Ви ж продовжуєте, доки справу не буде зроблено. Чому так?

Що ж, гадаю, мені завжди подобається працювати, доки справу не завершено, особливо якщо йдеться про посильне завдання, яке можна виконати за прийнятний час. Я віддаю перевагу завершенню цього завдання, а не відкладанню його на завтра.

Клієнтська база VOUW складається з громадських організацій (музеїв і державних установ), фестивалів світла та готельного бізнесу. Як ви адаптуєте свої технічні рішення до конкретних вимог цих різних клієнтів?

У потребах клієнтів VOUW точно є спільна нитка: вони часто шукають унікальні роботи, які нелегко знайти деінде. Вони часто повертаються до нас і позитивно реагують на нові ідеї, якими ми з ними ділимося.

Втім, між готелями, фестивалями, музеями та державними установами є відмінності. Кожен із них має свою зону комфорту та пріоритети. На великих фестивалях часто йдеться про великі натовпи людей, які проходять повз роботи, тож зрозумілість є ключовою. У музеї є більше часу споглядати й насолоджуватися творами мистецтва. Державні установи та готелі хочуть, щоб твори мистецтва відігравали більш фонову роль і відкривалися як приємні несподіванки. На фестивалях світла мистецтво виходить на перший план, і там хочуть створювати привабливі й зрозумілі без пояснень об'єкти.

Ми адаптуємо наші дизайни під ці різні потреби та вимоги, що дає змогу задовольнити багато побажань одночасно.

Як ви стежите за останніми розробками в галузі конструктивної інженерії та технологій? Як ці розробки впливають на вашу роботу та розширюють можливості створення захопливих й інтерактивних інсталяцій?

Мій головний спосіб дізнаватися про технологічні інновації — це моя мережа контактів. Я не активний на YouTube чи в Instagram, але підтримую зв'язок із людьми, які беруть участь у цікавих технологічних проєктах. Маючи технічну університетську освіту, я завжди намагався оточувати себе людьми, які роблять складні й унікальні речі — наприклад, працюють над сонячними автомобілями, сталим модульним будівництвом, розумними системами затінення, робототехнікою та автоматизацією.

Коли я бачу можливості інтегрувати ці нові розробки у свою роботу, мені подобається проводити власне дослідження цих тем. Однак для мене важливо мати чітку мету, інакше я можу загубитися у фрагментарній інформації. Я помічаю, що найкраще запам'ятовую інформацію тоді, коли можу застосувати її одразу. Хоча в інтернеті є величезна кількість інформації про інновації, мені здається, що навички та базові знання про роботу з різними матеріалами — сталлю, деревом, пластиком, а також техніки механічної обробки, як-от фрезерування та токарна обробка, поступово втрачаються. Ці навички, можливо, не є технологічно інноваційними самі собою, але хороша широка основа дає більше можливостей і більший потенціал для інновацій.

«...хороша широка основа дає більше можливостей і більший потенціал для інновацій.»

А щось практичне? Чи можете навести приклад?

Хорошим прикладом цього є ситуація, коли ми працювали над Bloomlight. Було припущення, що є проблема з датчиками LiDAR. Хоча я не є експертом у програмуванні, я маю базове розуміння того, як воно працює. Це дало мені змогу зрозуміти алгоритм, який фільтрує дані LiDAR. Разом із Daan van Hasselt, розробником програмного забезпечення Bloomlight, ми покроково розібрали алгоритм. Завдяки моїм базовим знанням я зміг пов'язати вхідні й вихідні дані алгоритму та розв'язати проблеми, навіть не вміючи писати код самостійно. Це призвело до покращення чутливості й дальності виявлення Bloomlight.

І насамкінець, що для вас найбільш приносить задоволення чи винагороду в роботі у VOUW?

Найбільше задоволення та винагороду в роботі у VOUW мені приносить постійне здивування й захоплення, яке я бачу в людей, що переживають наші роботи. Від невеликих коментарів під час розповіді про концепцію до безпосереднього споглядання й інтерактивного досвіду наших інсталяцій. Те, що я відіграв у цьому свою роль і можу дарувати людям радість, подив, захоплення та натхнення, — це дивовижно. Без захоплення не було б «slowtech». Якщо ми застосовуємо технологію, яка не дивує людей, вони не зупиняться і не залучаться до досвіду. Нам потрібен тригер, щоб вивести людей зі звичних патернів, і саме в цьому мій внесок.